Якщо говорити про взаємостосунки між Україною та Європейським Союзом, варто назвати правові основи цих взаємовідносин. 14 червня 1994 року між Україною та ЄС була підписана угода про партнерство та співробітництво (набула чинності в 1998 році). На її основі в майбутньому мала здійснюватись співпраця на політичній, торговельно-економічній та гуманітарній основі. Україна також є учасницею ініціативи "Східне партнерство", саміт якої відбувся в Празі 2009 року.
Україна чітко визначила своєю метою стати повноцінним членом Європейського Союзу. Але спочатку, відповідно, потрібно підписати угоду про асоціацію. В 2005 році Президент В.Ющенко офіційно заявив, що Україна прагне вступити в ЄС. Це прагнення залишається й сьогодні (станом на 19 грудня 2012 року), але є деякі проблеми, зокрема політичного характеру. Та й не тільки політичного. Про ці проблеми спробую розповісти нижче.
В 2005 році Європапламент прийняв фактично одноголосне рішення про бажання ЄС щодо зближення позицій з Україною і перспективою подальшого членства.
Як бачимо, в середині 2010-х рр. перспективи України щодо хоча б асоційованого членства в ЄС були досить високі. Залишалось, правда, багато питань щодо економічного розвитку нашої держави. Адже навіть асоційованим членом просто так стати не можна, а потрібно досягнути певного рівня життя. Як показує наша політична практика і політична та соціальна реальність, в близькому майбутньому ми навряд чи досягнемо певного покращення.
Під час президентства В. Януковича, відносини з ЄС впали на досить низький рівень. Причинами цього стали ув'язнення опозиційних лідерів Ю. Тимошенко та Ю. Луценка. Фактично вся Європа, праві та ліберальні кола українського політикуму визнали ці ув'язнення політично вмотивованими. А в Європі, як ми знаємо, панує лібералізм та демократія, і до політичних ув'язнень ставляться як до ознак тоталітаризму чи авторитаризму.
Представники Партії регіонів заявили, що Україні взагалі не потрібно вступати до Європейського Союзу, адже вона може цілком сама впоратись з побудовою європейських цінностей та стандартів життя. Також варто звернути увагу на вступ України в Митний Союз, що фактично знищить українську економічну незалежність. Що б не говорили представники влади, що вони нібито проводять активні консультації з різними експертами, що Україні буде дуже економічно вигідно вступити в ЄС, але я вважаю, що дана перспектива надто вже туманна.
Дивлячись на все це, Рада ЄС 10 грудня 2012 року ухвалила текст висновків щодо України. Їх є десять, тому коротко розповім суть та спробую здійснити аналіз:
1.Рада підтверджує прагнення ЄС запровадити політичну асоціацію та економічну інтеграцію з Україною, у контексті Східного партнерства та на основі шанування спільних цінностей, визнаючи європейські прагнення України та вітаючи її європейський вибір. – бачимо, що, незважаючи на все, ЄС хоче бачити Україну в своїх рядах. Але не забуваємо, що є ще 9 висновків.
2.Рада із занепокоєнням відзначає, що парламентські вибори, що відбулися 28 жовтня, продемонстрували змішану картину з кількома недоліками. Вони засвідчили погіршення ситуації у кількох сферах порівняно з тими стандартами, які вже було досягнуто. Очікуючи кінцевих висновків місії ОБСЄ/БДІПЛ, Рада підкреслює важливість повного виконання рекомендацій місії та виправлення засвідчених нею вад. – перший натяк на те, що в нас не все гарно з демократією.
3.Рада ЄС підтверджує своє серйозне занепокоєння з приводу політично вмотивованих ув'язнень членів колишнього уряду, що мали місце після судів, які не шанували міжнародних стандартів чесного, прозорого та незалежного процесу. – далі, – веселіше. Європа не забула про "політично" вмотивовані ув'язнення (свою думку щодо цього зазначав вище).
4.Вітаючи те, що в Україні набули чинності Кримінально-процесуальний кодекс і нове законодавство про адвокатуру, а також створено Національний превентивний механізм проти тортур, Рада наголошує на важливості їхньої ефективної імплементації. – здається, що це не зауваження, але чітко видно, що Європа сумнівається в тому, що дані правові акти будуть ефекивно функціонувати.
5.Рада ЄС нагадує про важливість спільно ухваленого Порядку денного асоціації для підготовки до можливого у майбутньому набуття чинності Угоди про асоціацію та її розділу про Глибоку та всебічну зону вільної торгівлі. – чисто формальний висновок, який в своїй основі нічого поганого не передбачає.
6.Рада ЄС запрошує Високого представника Європейського Союзу, а також Європейську Комісію, моніторити ситуацію та інформувати Раду ЄС про досягнутий поступ, зокрема у підготовці до майбутнього саміту Україна-ЄС, до засідання Ради з питань співпраці Україна-ЄС у 2013 році та до Саміту Східного партнерства, що відбудеться у листопаді 2013 року у Вільнюсі. – тут ЄС говорить, що він буде чітко слідкувати за тим, що в нас відбувається, а потім все нехороше буде розповідати в Вільнюсі.
7.Відповідно до духу створення Глибокої та всебічної зони вільної торгівлі, Європейський Союз сподівається, що Україна відмовиться від запровадження протекціоністських заходів, зокрема утилізаційного збору на автомобілі, які можуть порушувати зобов'язання України в рамках СОТ. – натяк на те, що Україна не такий вже і хороший та добропорядний член СОТ.
8.Рада ЄС знову підтверджує свою підтримку процесові модернізації України та послідовній роботі ЄС з Україною для досягнення цієї мети. – незважаючи на все, ЄС не хоче Україну втрачати і буде прагнути навернути її на шлях істинний, тобто демократичний та ліберальний.
9.Рада ЄС також знову підтверджує свою відданість спільній цілі запровадження безвізового режиму в розумному часовому проміжку, якщо виконано умови для забезпечення добре керованої та безпечної мобільності, які викладено в Плані дій з візової лібералізації. – це фактична дія для досягення мети, яка дана в попередньому висновку.
10.ЄС з нетерпінням очікує тісної співпраці та продовження політичного діалогу на всіх рівнях з Україною, зокрема як з майбутньою країною-головою ОБСЄ. – загальні сподівання, що все буде добре.
